при́йми = прийма́цтво — життя в чужій родині; це стосується чоловіка, зятя чи сина (звідси сполучення: бра́ти (прийма́ти) в при́йми — брати кого-небудь у свій дім як чоловіка, зятя або дітей; бу́ти (жи́ти) в при́ймах — жити в домі дружини; пристава́ти (іти́) в при́йми — оженившись, поселитися в домі дружини); у народі вважали не кращою долею («Доля приймацька — доля собацька», «Приймацький хліб — собацький»); прийма́к = прийма́ка = при́ймит (зменшено-пестливе — приймаченько; збільшено-знижене — приймачи́ще) — чоловік, прийнятий у дім дружини, а також прийомний син; символізують бідолаху («Приймак — батрак», «Приймак — неборак»). У приймах собака був та й хвоста збув (М. Номис); Попхався в прийми — то лиха прийме (приказка);А хто в приймах не буває, той лиха не знає (пісня); У приймах приймаки і на віник кажуть «ви», а на козу — «дядино» (приказка); Приймаці — як собаці (приказка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 480.