при́зьба = при́зба = при́спа — не­високий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору; місце для сидіння, відпочинку. І дід, і ба­ба у неділю На призьбі вдвох собі си­діли Гарненько, в білих сорочках (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 480.