пра́ник = прач — старовинний дерев’яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання на річці, на ставку тощо; ним сильно били по білизні, тому прання символізувало й побиття.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 478.