прави́ця (зменшено-пестливе — прави́чка) —
1) стара назва правої руки; протилежне л і в и ця. Без Ніжинського полку, як без руки-правиці (П. Куліш); Б’ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває (Марко Вовчок);
2) нем’ята, рівна солома, яку використовувати для покрівлі, утеплення хати, для плетіння брилів тощо.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 477.