пра́вий/лі́вий — як і в усьому світі, в Україні права рука, правий бік мають далеко важливіше значення, ніж ліва рука, лівий бік; за повір’ями, вставати на праву ногу — це на добре, а на ліву — це «не з тієї ноги встати»; якщо права сторона одягу на людині — це норма, порівнюючи з лівою (виворотом), то остання зверху на людині — це на клопіт; правою рукою благословляють, хрестяться, скріплюють рукостисканням правиць купівлю-продаж, вітаються; лівака здавна підозрюють у причетності до нечистого; не випадково правий — це й «рівний, прямий», отже добрий, якісний (права пила, правий ніж, праве дерево); звідси й пра́вда (див.). Квіточки рвала правенькою рукою (П. Чубинський); фразеологізм: бу́ти пра́вою руко́ю чиєю, у кого — бути найближчим помічником у кого-небудь.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 477.