по́яс = пояси́на —
1) шкіряна, матерчата, в’язана довга смуга для підперізування одягу; здавна слугував обов’язковим елементом і водночас прикрасою народного костюма; за народними віруваннями, мав також охоронну силу. Дав пан Омелькові пояс, як той без штанів оставсь (приказка); На козаку, бідному нетязі, три сиром язі, опанчина рогозовая, поясина хмеловая (казка);
2) че́сний по́яс — народна назва веселки, райдуги;
3) стан, поперек, талія. Хвалилась дівчина: «В мене коса до пояса…» (приказка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 476.