по́суд —

1) вироби з глини, скла, металу тощо, які використовують для приготування та споживання їжі, напоїв і т. ін., а також для збе­рігання харчових продуктів; хатнє начиння; спочатку був дуже поши­рений дерев’яний посуд; він довго конкурував із глиняним; назвою спеціальної глиняної посудини можемо вважати питоме слово горне́ць;у княжі часи з’явився посуд із коштовних металів і прикрашений ними (золотий і срібний посуд, позолочені чаші, кубки, чарки, та­релі); у часи Козаччини було по­ширене кольорове скло, перев. зе­лене, з якого робили посуд у ви­гляді барилець, ведмедиків, бара­нів та ін.; славився, зокрема, межигірський посуд;

2) биття́ по́­суду — обрядодія розбивання об землю, долівку, підлогу скляного або череп’яного посуду «на щас­тя»; зокрема у весільному обряді перезви́ (див.) били посуд з радо­щів, що молода була «чесна».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 474.