по́стіль (зменшено-пестливе — по́стілька) = посте́ля —

1) ліжко або якесь інше місце, приготовле­не для спання. Мені мати не дава­ла, щоб я тобі пості і ь слала (П. Чу­бинський); І я кровавими сльозами не раз постелю омочу (Т. Шевчен­ко);

2) Бо́жа посте́ля — смертель­ний одр, смерть. Скоро його мати старая на Божій постелі вздріла, на своє лице християнське хрест собі положила (П. Чубинський)

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 473.