поставе́ць —
1) рід ковша для зачерпування пива, меду, квасу і т. ін.; також чарка. Журба в шинку мед-горілку поставцем кружала (Т. Шевченко);
2) у селянській хаті — судник, мисник. Онися все повертала очі на мальований поставець коло порога (І. Нечуй-Левицький);
3) у церкві — столик з похилим верхом для образів та Євангелія.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 473.