попелю́ха —

1) у народних по­вір’ях — нечиста сила, що заро­джується в попелі і лякає людей ночами; хто її побачить, той при­речений на нещастя від пожежі, хвороби; за народним звичаєм, попіл викидається в одне місце, а коли поблизу болото, то в ньо­го; там і з’являються попелюхи;

2) Попелю́х — казковий персонаж, що в дитинстві сидів у попелі, а потім здійснив багато добрих справ і став царем.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 470.