Про УКРЛІТ.ORG

попадя

попадя́

1) дружина попа; з огляду на часом негідну поведінку попаді на селі у народній творчості вона виступає об’єктом гумору, іронії, сарказму: «Або я попадя, щоб курку їсти?», «Доти попадя княгиня, поки піп не загине», «З попа дух, а попадя під лопух», «Коли б нашій попаді та попова борода, давно б благочинним бу­ла», «Попові дзвонять, а попадю з села гонять». Уповала, мамцю, на керею, думала бути попадею (А. Метлинський);

2) у весільному обряді — ритуальна пляшка насто­яної горілки, яку мати нареченої затикає пучком калини та обв’язує червоною стрічкою; попаді не займають доти, доки дружко не прийде від молодого після комо́ри (див.)у молодого теж ставлять по­падю на стіл.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 469.

вгору