понеді́лок —

1) назва першого дня тижня (після неділі); здавна вважався святим днем; згадуваний у весільних піснях як покровитель подружнього життя, бо «комора» у молодих — у ніч на понеділок; Кайдаш, герой повісті І. Нечуя-Левицького,понеділкував, тобто постив у понеділок; у творі є звертання до цього дня: «Святий понеділочку, Божий ключнику!»; продовження цієї молитви записав М Драгоманов: «…що по морях спадки кладеш, а невольника з не­волі визволяєш! Прийми душу ра­ба Божого N та понеси на небеса. Там Свята п’ятниця, наша Пре­чиста Матінка, і Права середа, і вся наша праведна рідня, свята громада»; у повісті О. Кобилянської «Земля» для героїні в році не було жодного такого понеділка, коли б вона що інше взяла в рот, крім сухого хліба й води; з 1677 р. архієпископ Л. Баранович запро­вадив піст тричі на тиждень — по­неділок теж став днем постування; казали: «Котра дівка постить у по­неділок, до року віддасться»; зде­більшого понеділкують заміжні жінки, примовляючи: «Баби й ма­тері понеділкували та й нам нака­зали»;

2) у І. Франка записана при­кмета: «Коли Новий рік або Різдво випадає в понеділок, то буде рік дуже важкий». Понеділок — шев­ський празник (приказка); У понеді­лок роботи не починай і в дорогу не вирушай (приказка — від повір’я, що понеділок важкий день і почи­нати нічого важливого не треба, бо не поведеться).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 469.