Про УКРЛІТ.ORG

польовик

польови́к = польови́й — у дохрис­тиянських віруваннях — господар поля, його дух, звичайно злий, не­чистий (у Б. Грінченка: «А в полі живе польовий, — і то нечиста сила»); живе нібито в полях серед збіжжя, любить викачуватися в ньому (тому рослини вилягають); носиться по житах та травах із віт­ром; часом прибирає вигляду коз­ла чи якогось лихого звіра; може набирати й людської подоби; гріх копати рови обабіч доріг, бо там ховаються польовики.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 467-468.

вгору