полу́кіпок — 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складених колоссям усередину і прикритих одним снопом зверху. Привиділась Хариті вижата нива, а на ній стоять полукіпки і блищать проти сонця, як золоті (М. Коцюбинський); По обидва боки дороги стояло багато полукіпків, що як глянути, то й поля не було видно (І. Нечуй-Левицький).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 467.