полотно́ (зменшені — полоте́нко, полоте́ник, полоте́нечко) — коноп­ляна, льняна, бавовняна, а також штучна або шовкова тканина осо­бливого переплетення; оскільки вона традиційно біла, то кажуть: «Побілів, як полотно», «Поблід, як полотно» (звідки й слово пополот­ні́ти — побіліти, збліднути); тра­диційний символ рівної дороги: «Коли сниться полотно, то зна­чить дорога стелиться»; оскільки ж дорога символізує й смерть, то «коли сниться полотно, то буде в хаті мертвець»; полотно служило оберегом від нечистої сили, перед­усім від відьом; полотно, за повір’­ям, відлякувало пошесть, вбирало в себе заразу, очищало, а також робило людину невидимою від по­шесті й нечистої сили. Яка пряжа, таке й полотно ляже (приказка);Закохаюсь дівчинонька в хлопця мо­лодого і наготовила рушників з по­лотна нового (П. Чубинський); Вуглям полотна не білять (при­слів’я);Яке волокно, таке й по­лотно (прислів’я); А он з-за гаю вигтдає Ставок, неначе полотно (Т. Шевченко); Ой на тобі, подру­женько, на рукава полотенечка (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 467.