полони́на—

1) (зменшені — полони́нка, полони́ночка) народна на­зва безлісої ділянки верхнього по­ясу Українських Карпат, що вико­ристовується для пасовиська та сі­нокосу; весняний вихід худоби, спрямований на полонини (Гу­цульщина), у Олександра Олеся: «Полонинський хід рушає, Поло­нинський хід іде — Вся Гуцульщина співає». Ой висока полонина з вітром говорила (пісня); У високій полонині та на калиночці Співав го­луб співаночку своїй голубочці (ко­ломийка);Пішли вівці в полонинку самі біленькії (Я. Головацький);

2) тільки полони́нка — обрядова пісня, яку співають дівчата-гуцулки під час вигону худоби на поло­нини; звучить як тужлива пісня розлуки з парубками до осені.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 466.