поло́ва — лушпини з обмолоченого зерна; символізує річ, що не має вартості; тому кажуть про слово, яким не слід розкидатися як половою: «Слово не полова»; натомість: «Обмова — полова, вітер її рознесе, але й очі засипле» або: «Хто з половою змішається, того свиня з’їсть».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 465.