по́критка— стара народна назва дівчини, що втратила незайма­ність («вінок»), народила поза­шлюбну дитину; у старому селі та­ку дівчину звали ще стри́гою, бо, караючи за гріх, її публічно об­стригали; утворі Панаса Мирного «Нечесна» читаємо: «Вона непут­ня виходила заміж. Пан і люди присудили обстригти її, обмазати дьогтем і обтикати пір’ям, — і так водили голу по селу»; такій дівчині заборонялося ходити з відкритим волоссям, вона мала покривати го­лову хусткою; церква також була за публічну кару для покритки; ця тема була розроблена Т. Шевчен­ком у творах «Наймичка», «Сон», «Мати-покритка», «Марина», а та­кож у Г. Квітки-Основ’яненка в повісті «Сердешна Оксана». То по­критка попід тинню з байстрям шкандибає (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 462-463.