покра́са = куші́ль —

1) у весіль­ному обряді — (а) кривава пляма на сорочці молодої як доказ її не­займаності (пор. у М. Милорадовича: «Старости, пани старости, благословіть покрасу в хату внес­ти»); (б) червона запаска на древку (в інших місцях — корогва) як прапор, що виставляють у весіль­ній хаті на доказ незайманості мо­лодої;

2) сніп необмолоченого жи­та, що розділяють на 9 пучків, які затикають у весільній хаті — по од­ному в кутках, три над образами, два за сволоком;

3) червоні стріч­ки, стьожки молодої, які роздають у понеділок учасникам весільного обряду; оздоба (у М. Драгоманова: «Ті покраси, що на весіллі чіпля­ють у волосся, як роздають в поне­ділок, то сховай»); мали ритуальне і символічне значення.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 462.