позіха́ння— мимовільне широке конвульсивне відкривання рота з затриманням віддиху (внаслідок бажання спати, з утоми, з нудьги, голоду); позіхаючи, хрестили рот, щоб не допустити нечистого: «Роззяв рот, то влізе чорт».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 462.