пові́тка— господарське примі­щення в садибі для утримання до­машніх тварин або збереження сільськогосподарського реманенту та різного майна; також навіс (ра­ніше — під солом’яним дахом), накриття на опорах при такому приміщенні; залежно від ужитку повітка має й окремі назви: возо́в­ня — для возів, дрові́тня — на дро­ва,воло́вня — для волів, коша́ра — для овець, клу́ня, стодо́ла — для збіжжя. Під повіткою наймички ко­ноплі тіпають (І. Нечуй-Левицький); Чи я тобі не казала, як стоя­ла під повіткою: Не йди, милий, та у Крим по сіль, бо застанеш під на­міткою (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 460.