пові́р’я — перекази, легенди, в основі яких лежать народні уявлення про зв’язки між явищами довкілля і долею людини; старі вірування, на зміну яких прийшло християнське віровчення, поступово забувалися; обрядові вірування, проте, залишалися, хоч їхній зміст часто затемнювався; вони називаються повір’ями, наприклад, боязнь сови, собачого виття, щоб кіт (особливо чорний) дороги не перебіг, зустрічі зі священиком або ченцем, з похороном, і, навпаки, бажання вступити в помиї на вулиці, знайти підкову на дорозі, встати вранці на праву ногу тощо; якщо перші віщують нещастя, то другі — удачу, щастя; серед повір’їв дуже багато господарчих: про погоду, про врожай; саме на їхній основі будується хліборобський календар; багато побутових, буденних повір’їв збереглося й понині, — як вип’єш з ким з однієї чарки, то будеш знати думки його; пір’я павича приносить щастя, тому ним прикрашають капелюх; кучері на голові приносять щастя; гроші в ритуальних обрядах — на багатство і щастя; коли падає з рук яка річ, то це до вас хтось поспішає; коли свербить ніс, то буде випивка; коли свербить ліва рука — чекай грошей; як курка заспіває півнем, жди нещастя; хто вітається через поріг, то на сварку; хто надіне що навиворіт, буде побитий або висварений; не свисти в хаті, бо з’явиться диявол; за тютюн, цигарку, ліки не прийнято дякувати; багато повір’їв пов’язано зі смертю й потойбічним життям, — не можна ховати небіжчика під ніч, а лише при Божім світлі; небіжчик не буде мати на тім світі спокою, якщо за ним дуже побиваються; перші дні дух небіжчика продовжує перебувати у рідній домівці; душа до дев’ятого дня блукає по світу; померлий живе, тому йому треба приносити їжу й пиття в дні поминок; на основі повір’їв будуються римовані народні афоризми: «Кіт гуде — весілля буде», «Як буде дівка макогін лизати, то буде лисого чоловіка мати», «Хто волохатий, той буде багатий»; у буденному житті повір’я звуться ще забобо́нами (див.), але мудрий народ каже: «Вір не вір, але перевір».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 459-460.