побрати́мство — старовинний ритуал обрання кого-небудь за брата, за побратима-оборонця; йде від святого оберігання чесності дівчини («вінка»), коли за неї заступалося все парубоцтво села, і дівчина, особливо сирота, обирала собі з-поміж парубків оборонця; церква це підтримувала і висвячувала побратимство, давній слов’янський звичай, коли двоє присягалися перед Богом на вірну дружбу; церква також зверталася до ворогуючих із закликом утвердитися в дружбі і любові, отже стати побратимами, тобто здійснити так зване братотворі́ння; було характерне для козацького життя, у П. Куліша: «Може, ви чували коли-небудь про побратимство? Де вже не чували! Це наш січовий звичай; як не одрізняй себе од світу, а все чоловікові хочеться до кого-небудь прихилитися; нема рідного брата, так шукай названого; от побратаються та й живуть укупі, як риба з водою».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 459.