пла́хта = плахти́на (зменшено-пестливі — плахі(о́)тка, пла́хточка) — старовинний розпашний жі­ночий одяг на зразок спідниці, зроблений із двох зшитих до по­ловини полотнищ перев. міцної вовняної картатої тканини; був характерним святечним убранням сільських жінок, бо шився з домо­тканої тканини; плахта іноді до­датково розшивалася шовком; по­верх неї одягали ще попередницю (фартух), вигаптувану різнобарв­ними візерунками; була обов’язко­вим елементом посагу молодої; символ жіночої зверхності у родинному житті, наприклад, у вира­зі «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Продай, милий, дві телич­ки, Та справ мені дві спіднички, Щоб я в плахті не ходила, Щоб я людей не смішила (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 457.