пи́сар —

1) у старовину — люди­на, що професійно займалася пе­реписуванням паперів; писець; приспівують жартома: «За писарем гарно жити, за писарем панство: назад руки закладає — все його ба­гатство». Піп жив з олтаря, а писар з каламаря (М. Номис);

2) [Гене­ра́льний] пи́сар — представник найвищої військової адміністрації в Україні XVII – XVIII ст., який очолював при гетьманові гене­ральну військову канцелярію.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 451.