пиво (пестливе — пивце́) — ста­ровинний малоалкогольний напій, що виготовляється з ячмінного со­лоду й хмелю; виступає символом злагоди, взаєморозуміння, тому кажуть: «З ним не звариш пива, а звариш — не розіп’єш», «До пива їсться, а до слова мовиться»; у приказках об’єкт внутрішнього римування: «Де пиво, там диво», «З цього пива не буде дива», «Не жаль пива, та жаль дива», «То-то й диво, що гірке пиво»; народ цінує міру в споживанні хмільного на­пою та його високу якість: «Пиво всі хвалять, та не всі варять», «Від пива голова крива», «Пиво — не диво, мед — не хвала, а честь до­рога»; пиття́ пи́ва символізує в народних піснях кохання: «Прийди, серце, пива випити»; варі́ння пи́­ва — символічний образ битви, як у думі: «Браття козаки запорожці, добре дбайте, барзо гадайте, із ля­хами пиво варити зачинайте!»; означає також накоєння якоїсь бі­ди, клопіт у результаті протисто­яння, зіткнення, суперечки. Пиво чорнеє з лимоном (І. Котляревський); Прийди, серце, пиво пити (П. Чубинський); Нехай же їде грек з винами, з нивами та в нашу квашу (М. Номис); Не пиво диво — слово! (приказка); Не пиво диво — честь дорога (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 499.