персть — старовинна, згодом висока назва землі. Віл гребе і сам на себе персть мече (М. Номис); Шапками та приполами персть носили, Високу могилу висипали. Славу козацьку учиняли (дума).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 444.