перст — високе — палець руки; уживається також у конфесійному мовленні як стара назва вказівного пальця; у сполученні: [оди́н,] як перст— про самітну людину. Чи зважусь я свої персти несмілі До зо­лотої ліри простягти? (П. Грабовський); Зосталася на старості як перст! (Г. Квітка-Основ’яненко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 444.