пе́рли = пе́рла (одн. ч. перл, с. пе́рло; одне зерно — перли́на) —

1) перламутрові зерна кулястої або неправильної форми, що утво­рюються в черепашках морських та прісноводних молюсків; здавна використовуються як коштовна прикраса; символізують чистоту, як у пісні: «Зуби — коби перли чисті»; перли — це сльози, тому не бажано їх використовувати у ве­сільному вбранні; в народній пісні проведено цілком очевидну пара­лель: роса в очах, себто сльози, — вінок із перед на косі: «Пасла во­лики з вечора до півночі, Припала роса на мої чорні очі, Не так на очі, як на жовту косу, На жовтій косі перловий вінок ношу»; у М. Драй-Хмари: «Як в темряві усе завмерло! Хруський на серці стиг­не лід. І з неба падають, мов пер­ли, Огнені сльози Персеїд». Сльози як перло (М. Номис); Були кормі і — та пішли далі, були перли, та ся стерли (М. Номис); Білі перли й коралі білу шию гнули (П. Чубинський); фразеологізм: мета́ти пе́рли (пе́рла) сви́ням (пе́ред сви́ня­ми) — марно говорити, доводити що-небудь тому, хто не може, не здатний зрозуміти того, хто гово­рить;

2) у переносному вживан­ні — найкращі зразки чого-не­будь, найвідоміші мистецькі твори і т. ін.; також дуже вродлива або кохана дівчина, жінка. Одну маю любку, Дівчину-рибчину, перлину єдину (Леся Українка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 443-444.