перетво́рювання — природний закон зміни матерії народ інтуїтивно переносив на довкілля й на людину як таку; явище смерті на­род розумів не як цілковите зник­нення людини, а тільки як її пере­творення; традиційне принесення до хати трави, гілля, снопа, колос­ся є обрядовим відтворенням при­ходу померлих родичів; В. Петров пише: «Померлий, відходячи, змі­нює місце свого перебування й ра­зом з тим змінює свій вигляд: зменшується й стає малий; пере­буває «під стріхою» хати, «під ка­менем», «в садочку на листочку», «в полі на колосочку», «в городику на зіллячку», перетворюється на зілля, колосся, кущ, дерево, твари­ну, птаха; звідси традиційні голосільні формули: «Чи ти зозулею прилетиш, чи соловейком?»; «Де я тебе перенайду — чи в траві на ро­сині, чи в городці на зіллячку?».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 442.