переполо́х — раптове замішання, тривожна метушня; переляк, викликаний таким замішанням (звідси вислів зчинився, учинився, стався переполох); також народна назва хвороби, викликаної переляком (з нею пов’язаний вислів вилива́ти переполо́х, тобто знахарськими способами лікувати знервовану переляком людину); пор. у І. Котляревського — Сівілла каже: «Шепчу, уроки проганяю, переполохи виливаю»; у П. Куліша в романі «Чорна рада»: «Коли п’ють, то рештками бризкають під стелю й кажуть: «Щоб чого не сталось із переполоху»; М. Номис записав народний наказ: «Надіть сорочку пазухою назад від переполоху».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 441.