патери́ця —

1) довга палиця, яку звичайно використовують для опору при ходьбі;

2) жезл як озна­ка вищих християнських та деяких інших священнослужителів, а та­кож символ влади взагалі; палиця священика та ченця. Чернець мій встав, надів клобук, взяв патерицю (Т. Шевченко); Козацький бунчук переважить бурмистерську пате­рицю (П. Куліш).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 435.