па́рубок —

1) молодий хлопець; юнак; також нежонатий чоловік більш похилого віку; у народі — уособлення молодості, сили, кра­си: «Хороший парубок, хоч води напитися, та й досі не женився!»; об’єкт краси не зовнішньої, а внутрішньої: «Поганий парубок на вроду, та гарний на вдачу»; засіб характеристики: «Межи двома па­рубками дівчина баламутка». Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак (І. Котляревський); Стали парубок і дівчина гарненькі-великі, вже поросли (казка); У нас така приповедінка: де парубок, там і дівка (М. Номис); Біда з такими парубками: ще не підріс свині під хвіст, а вже біжить за дівками (І. Франко); У парубка одна гадка, а в дівки десять (приказка);

2) ста­ри́й па́рубок — немолодий чоловік, який ніколи не був одруженим; у народі така парубоцька доля не схвалювалася: «Лисий кінь — кра­са, лисий парубок — біда»;

3) па­рубча́к, парубі́йко — ужиткові назви хлопців підліткового віку.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 434.