па́пороть — спорова безквіткова трав’яниста рослина з великим, дуже розсіченим листям; росте в тінистих сирих місцях; називають ще перуно́вим вогнецві́том, во́вчою траво́ю, кві́ткою ща́стя; у народі помічено — листя папороті скручується перед ясною погодою, випростується — на негоду; папороть росте без цвіту, хоч поширене вірування: рослина таки цвіте раз на рік; разом з тим у русальних піснях не раз трапляється загадка: «Що росте без цвіту? — Папороть росте без цвіту»; у сполученнях: цвіт (квіт, кві́тка) па́пороті — чародійна квітка, яка, за легендою, нібито розцвітає в ніч на Івана Купала, загорається дивним вогнем і показує на місце, де сховано скарби; див. ще Купа́льська ніч.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 433.