паніма́тка = паньма́тка (пестли­ві — паніма́тонька, паньма́тонька, паніма́точка, паньма́точка, панімату́ня паньмату́ня, панімату́ся, паньмату́ся) —

1) стара пошанна назва матері стосовно своїх дітей. Коли хоч мене взять, спитай пані­матки (пісня); Зоставалась у нас ще шапка добра та коза ледача, і їх пан узяв за подушне, паніматка за­робити нездужала (Д. Мордовець); Батьки і паніматоньки, І хлопці, і дівчатоньки Аж не потовпляться — біжать, До танців жижечки трем­тять (Л. Глібов); А в нашої паніматочки один синочок (пісня);

2) гос­подиня, хазяйка дому; зокрема, так називали хазяйку вечорни́ць (див.). Де хатка, там і паніматка (приказка);

3) ввічлива форма звертання до господині, молодших жінок до старших, чоловіків до жі­нок. Старости привіталися, поці­лували її в руку: — А раді гостям, паніматочко ? (Ю. Федькович);

4) дружина священика.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 432.