паляни́ця (зменшене — паляни́чка) — хлібина, перев. з пшенично­го борошна, певним чином замі­шаного; традиційна ознака достат­ку («Дождався раз пшеничних па­ляниць», «Дурниця — з маком паляниця»), багатства («Не для Гриця паляниця»), хліборобського щастя («Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя»); але далеко не завжди бувало в хаті таке сонячне чудо або була змога його споживати («їв би паляниці, та зубів чортма»), бо врожай добрий мати — треба багато і важко працювати («Яка пшениця, така й паляниця»). Па­ляниця — хлібові сестриця (приказ­ка); Живе собі з молодицею та їсть книші з паляницею (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 431.