павути́на = павути́ння (зменше­не — павути́нка) — легка сітка із тонких волокон, утворена з клей­кої рідини, яку виділяють павуки; павутина — також окрема нитка такої сітки; часто символізує не­сталість, марність праці, що надто легко нищиться, а також неспин­ний плин часу, як у Святому Письмі: «Як павутина, будуть вва­жатися роки ваші»; символізує та­кож інтриганство (звідси переос­мислене плести́ павути́ну), бо на павутину, як відомо, ловляться жертви павука; кажуть: «Закон — павутина, в якій муха плутається, а чміль пролітає»; пор. ще слова Яго з драми «Отелло» В. Шекспіра: «Цієї тоненької павутинки мені вистачить, щоб спіймати тебе»; у піснях павутина як окрема нитка символізує ніжну дівчину: «Ой бі­лая павутина на тин повилася, Молодая дівчинонька в козака вдалася»; павутиння, що літає восени, символізує пізню жіночу лю­бов, прагнення щастя й ласки; звідси сприйняття пізнього тепла з легким павутинням у повітрі під назвою ба́бине лі́то (див.).