очку́р (зменшене — очку́рець) — елемент старовинного селянського одягу — пояс або шнур, яким стя­гують штани або шаровари для підтримання їх, тому з селянина кепкували міщани: «Міщанин на­зиває селянина — очкур, чубрій, а селянин міщанина — сологуб»: служив також знаряддям покаран­ня; свяченими очкурами ловили відьом, накидаючи їм на шию; як говорить П. Чубинський, відьма «буде перекидатися в собаку, вовка, жабу», але очкур її таки втримає. З переляку очкур луснув (М. Номис); Били мене скільки влізло — очкур перервали (П. Чу­бинський); Виплів батько бриля свому сину, З посторонка зробив оч­кура (С. Олійник).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 427.