очере́т — багаторічна водяна або болотна трав’яниста рослина ро­дини злакових із високим стеблом і розлогою пірамідальною волот­тю, а також стебла цієї росли­ни (стебло очерету — очерети́на, зменшено-пестливе — очерети́н­ка), рослина опоетизована, казко­ва; за повір’ями, очерет належить чортам, де вони проживають, бо росте на болотах; тому дорога до пекла заросла очеретами; у жартів­ливих народних піснях очерет з осоко́ю (див.) утворюють подруж­ню двоїстість; верхівка очерету по­рівнюється з дідовою бородою, звідки й загадка про очерет: «Си­дить дід над водою, трусить бородою». Ой сухий очерет та лепехуватий: Чи ти ж мене не пізнав таприбрехуватий? (пісня); Бодай тая річка очеретом заросла (П. Чубинський); Щоб тебе очеретиною зміряли (побажання смерті — від ста­рого звичаю міряти покійника очеретиною).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 426-427.