отчи́зна = отчи́на = оте́чество — високо — вітчизна, рідна земля, рідний край. Прощай же, отчизно, ти, рідний бистрий Дунай (Л. Боровиковський); Піднявсь страшенний невгасимий ножар із Запоріжжя — піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький (П. Куліш); Про дальню мріючи отчину, Ти залишила край чужий (М. Драй-Хмара); Отечество на язиці, а в серці облуда (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 426.