ота́ра — великий гурт овець, кіз; символізує сліпе гуртове підне­вільне слідування за ким-небудь, пор. у Ю. Клена: «Той, що в отарі є що-небудь варт, Не сміє думку мати власну, Бо є для всіх пропи­саний стандарт, І своєрідне в тобі гасне». Через одну погану вівцю отара пропадає (прислів’я); На вільний стан, як хмара з-поза хма­ри, Без ліку йшло овечої отари (Я. Щоголев).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 425.