ота́ва = ота́виця — трава, що відростає на місці скошеної; символ оновлення. На припоні коні отаву скубуть (Т. Шевченко); Пустив волики на отавиці (П. Чубинський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 425.