осьми́на = осьму́ха (восьму́ха) = осьму́шка —

1) давня міра хміль­них напоїв і сипких тіл, що дорів­нювала восьмій частині більшої міри (кварти, відра, бочки та ін.). А Наум в шинок заїхав, випив там осьмину (пісня); Хто пив тут більш од усіх сивухи І хто пив разом три осьмухи, То той Енеєві був брат (І. Котляревський);

2) народна мі­ра землі, що дорівнює восьмій час­тині десятини;

3) тільки осьму́ха (восьму́ха) — восьма частина фун­та. Як дві осьмусі, то й чвертка, а як чотири осьмухи, то й буде пів-хунта (Словник Грінченка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 425.