остю́к (зменшене — остючо́к, збірні — остю́ччя, остюки́) = остя́к = ост = ость — довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у бага­тьох злаків; найбільші остюки на ячмені; ознака бідності, низької якості. Чорний хліб з остюками (Панас Мирний); Вівсяної половиці та й не хоче їсти, а яшная з остя­ками буде в язик лізти (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 424.