оста́нній — у народній поезії — найважливіший, найвагоміший; у народних казках про богатирів найсильніший, наймогутніший проявляє себе наостанок; відомою є концепція в світовій літературі оста́ннього бою добра зі злом (в українській літературі її спостерігаємо в творчості Лесі Українки); своїм корінням вона сягає ідеї Божої ласки й водночас Божого гніву.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 424.