осе́ля — приміщення для проживання людей, помешкання разом з двором, господарськими будівлями і городом; садиба. Нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу (Т. Шевченко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 422.