оса́нна (дослівно: «врятуй!») —
1) молитовний вигук стародавніх євреїв і християн. Загуло у Віфліємі на майдані: — Месія! Ісус! Осанна! (Т. Шевченко);
2) уславлення кого-, чого-небудь; слава, хвала; у сполученні: співа́ти оса́нну — славити, хвалити.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 421.