ора́ч —
1) той, хто оре землю; плугатар; також хлібороб; нині сприймаємо як високе. Де орач від напруженої роботи плаче, там жниця від гарної пшениці скаче (приказка); В орача руки чорні, та хліб білий (приказка); Орачеві земля — мати, а ледарю — мачуха (прислів’я);
2) луговий жайворонок.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 420.