о́ранка = ора́ння (від ора́ти) — традиційний спосіб розпушування землі перед сівбою, яке в давні часи здійснювалося ора́лом (див.); з часів Київської Русі землю почали обробляти плу́гом (див.); у народних піснях часом символізує війну: «Чорна земля заорана І кулями засіяна, Білим тілом зволочена і кровію сполочена»; у весільних піснях символізує кохання, любовні стосунки молодої пари: «Гей, бояри, ідіть у люди та зрубайте занози, поїдемо орати, новини добувати. Хто новини добуде, той господарем буде». А що вже в полі на оранці, так дідові старими ночами за наймитом і не поспішитись (Ганна Барвінок); Не можуть без плуга і орання хиба їсти (П. Чубинський);Хто глибоко оре, той хліба не їсть (М. Номис); Чи не оре милий плугом? (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 419-420.