опу́дало = опу́д — подоба люд­ської постаті з накинутого на хрес­товину або начиненого соломою старого одягу, яку ставлять у сад­ках і на городах для відстрашування хижих птахів; слово пов’язане з лексемою пуд — «страх, переляк»; разом з тим щодо людини вжи­вається іронічно, пор. у П. Куліша: «Увійшло якесь опудало». Отак, буває, гляньте на лапок, — А там стримить опудало з соломи (А. Кримський); Годився б у коноп­лі на опудало (Словник Грінченка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 419.